Вибіг вітер із-за лісу,
Крикнув громові:
— Гульвісо!
Подивися, де отари,
Де отари, сиві хмари! —
Грім насунув шапку-бирку,
Грім на вітра люто зиркнув:
— Що тобі до тих отар,
Як над ними я вівчар!
Захотів — держу в правиці
Білі ярки-хмаровиці,
А в лівиці — хмарунців,
Кучерявих баранців.
Захотів — пустив до яру,
Хоч і маю з ними кару:
Попобігаю кругом,
Намахаюсь батогом!
Поки всіх зберу додому,
Нароблю багато грому!
- Наступний вірш → Тамара Коломієць – Колисанка
- Попередній вірш → Тамара Коломієць – Променята
(Оцінок ще немає)