Тамара Коломієць – Корінець: Вірш

Корінець, корінець —
Де початок, де кінець?
Мов пружина, скручений,
З деревом розлучений.

Дідусь надибав корінця
І погукав:
— Андрійку!
На що подібна штука ця? —
А я кажу:
— На змійку!

Дав ножика мені дідусь,
І я стружу — не одірвусь.

Тонкий підправив хвостик,
Зробив голівку плоску,
їй вставлю очі-камінці,
Язик роздвою на кінці.

І всі кричать:
— В Андрійка,
Погляньте,
справжня змійка!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Тамара Коломієць – Корінець":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Тамара Коломієць – Корінець: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.