Розсипає по гіллі
Сонце позолоту.
Рушив Дбайко по землі
Вранці на роботу.
Голубий одяг берет,
Взув зручні сандалі,
Осідлав велосипед,
Аж мигтять педалі.
Бо завжди робота є —
Всюди і немало.
Що зробив — усе твоє,
Не зробив — пропало.
- Наступний вірш → Тамара Коломієць – Хатка
- Попередній вірш → Тамара Коломієць – Хто розсипав роси
(Оцінок ще немає)