Поспішав у темний бір
Дбайко по стежині.
Стрів його вухатий звір
В сірій одежині.
Попросив:
— Допоможи!
Не скупись для зайця —
На стежині положи
Цілого окрайця.
Ненароком з’їв свого —
Що я дам малятам? —
Каже Дбайко:
— Охо-хо!
Що тут розмовляти…
Не вклоняйся, не проси,
На ось, дітям віддаси.—
Як зрадів тут сірий звір
За дарунка та й у бір…
Чи тепер від зайця
Маєте окрайця?
