Це не казка, а билиця —
Узялась лозина биться.
Воювала з кропивою
Із жалючою і злою,
Задиралась з будяками,
Із рогатими жуками,
З білим цапом бородатим,
З гусаком старим, цибатим…
Билась, билась, притомилась,
Коло тину прихилилась,
Та й питається у Гриця:
— А коли іще нам биться?
- Наступний вірш → Вийди, вийди сонечко
- Попередній вірш → Микола Возіянов – Дударик
(Оцінок ще немає)