Тамара Коломієць – Водогін: Вірш

Дерев’яний водогін
Крилами махає.
Знову Дбайко,
Знову він
Діло починає.

Укладає в рядок
Труби з очерету.
Вже позаду струмок,
Грядка попереду.

Йде робота як слід,
Йде як і годиться —
Буде тут водопровід
Поливать суниці!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Тамара Коломієць – Водогін":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Тамара Коломієць – Водогін: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.