Задзвонив синенький дзвоник
На стеблі.
Поскакав зелений коник
По землі.
Розправляв малі крилята,
Наче птах,
Він казки поніс малятам
По світах.
Копитами по стежинах
Дзвінко бив
І казки по всіх долинах
Розгубив.
Тож на кожній пелюстинці
Між квіток,
Мов у шапці-невидимці,
Сто казок.
Той, хто піде, не вбоїться
По росі,
Відшукає у травиці їх усі.
- Наступний вірш → Тамара Коломієць – Променята
- Попередній вірш → Тамара Коломієць – Кораблі-кораблики
(1 оцінок, середнє: 1,00 із 5)