Чого мені тяжко, чого мені нудно,
Чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,
Чого ти бажаєш, що в тебе болить?
Чи пити, чи їсти, чи спатоньки хочеш?
Засни, моє серце, навіки засни,
Невкрите, розбите,— а люд навісний
Нехай скаженіє… Закрий, серце, очі.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – У неділю не гуляла
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Заворожи мені, волхве
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)