Тарас Шевченко – Доленько моя нещасна: Вірш

Доленько моя нещасна,
За що так не любиш?
Я до тебе з словом красним,
А ти мене губиш!
Бо не знаю, як ступати,
Як на світі жити,
Молода попівна спати
Пішла в юнім літі.
Я кохав її так щиро,
Віддано і свято!
Синє небо задощило,
Перш ніж її взяти.
Квіточко моя кохана,
Зіронько невинна,
Хоч дружиною не стала,
В смерті я повинен!
Не вберіг, сумна ти доле,
Що там толкувати?
Знову сам один у полі,
Без садка, без хати…
Не у те вбрання, хоч біле,
Прощаючись, вбрали.
Краще б то було весілля
І музики грали!
Доленько моя нещасна,
За що так не любиш?
Не дала поету щастя,
То, може, погубиш…