Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб’ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі… Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – На незабудь Штернбергові
- Попередній вірш → Леся Українка – Slavus-sclavus
(12 оцінок, середнє: 3,50 із 5)