Кума моя і я
В Петрополіськім лабіринті
Блукали ми — і тьма, і тьма…
«Ходімо, куме, в піраміду,
Засвітим світоч». І зайшли,
Єлей і миро принесли.
І чепурненький жрець Ізіди,
Чорнявенький і кавалер,
Скромненько длань свою простер,
І хор по манію лакея,
Чи то жерця: «Во Іудеї
Бисть цар Саул». Потім хор
Ревнув з Бортнянського. «О скорбь,
О скорбь моя! О скорбь велика!»
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – Зійшлись, побрались, поєднались
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Чи не покинуть нам, небого
(1 оцінок, середнє: 4,00 із 5)