На батька бісового я трачу
І дні, і пера, і папір!
А іноді то ще й заплачу,
Таки аж надто. Не на мир
І на діла його дивившись,
А так, мов іноді, упившись,
Дідусь сивесенький рида —
Того, бачте, що сирота.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – Чи то недоля та неволя
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – І досі сниться
(Оцінок ще немає)