Не так тії вороги,
Як добрії люди —
І окрадуть жалкуючи,
Плачучи осудять,
І попросять тебе в хату.
І будуть вітати,
І питать тебе про тебе,
Щоб потім сміятись,
Щоб з тебе сміятись,
Щоб тебе добити…
Без ворогів можна в світі
Як-небудь прожити.
А ці добрі люде
Найдуть тебе всюди,
І на тім світі, добряги,
Тебе не забудуть.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – Ой пішла я у яр за водою
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Ой люлі, люлі, моя дитино
(Оцінок ще немає)