По улиці вітер віє
Та сніг замітає.
По улиці попідтинню
Вдова шкандибає
Під дзвіницю, сердешная,
Руки простягати
До тих самих, до багатих,
Що сина в солдати
Позаторік заголили.
А думала жити…
Хоч на старість у невістки
В добрі одпочити.
Не довелось. Виблагала
Тую копійчину…
Та пречистій поставила
Свічечку за сина.
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – Ой виострю товариша
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Ой сяду я під хатою
(Оцінок ще немає)