Умре муж велій в власяниці.
Не плачте, сироти, вдовиці,
А ти, Аскоченський, восплач
Воутріє на тяжкий глас.
І Хомяков, Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
О юбкоборцеві восплач.
І вся о Русская беседа,
Бо глас єдиний ісповєдуй
Свої гріхи.
І плач! і плач!
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – З передсвіта до вечора
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Гімн черничий
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)