Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
- Наступний вірш → Тарас Шевченко – Немає гірше, як в неволі
- Попередній вірш → Тарас Шевченко – Ісаія (Глава 35)
(1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші