Мов котик пухнастий, у місячнім сяйві
Вмостилася Зимонька серед снігів.
Усе огорнули м’якесенькі лапки,
Як віяло, хвостик стежинки замів.
Муркоче тихенько, зажмуривши очі,
Замріяно зорі ясні мерехтять…
Казки незвичайні прилинуть щоночі
До діток маленьких, що міцно вже сплять…
- Наступний вірш → Леся Храплива-Щур – В нас неділя
- Попередній вірш → Михайло Сіренко – Зима
(Оцінок ще немає)