Весняний ЛЕГІТ стрів БОРОДІЯ,
Ось так, ПРОСТОЛИЦЬ, й дуже здивувався,
Бо НЕВТЯМКИ, чому це він зрання
У дощовик із листя вправно вбрався.
— Мені Сорока звістку принесла,
Що нині ЛЯПАВИЦЮ слід чекати.
Тож в ЖУЖМІ одягу знайшлася ця нова
Накидочка, щоб від дощу мені сховатись.
— Яка краса! Зроби таку й мені!
Хоча, облиш, вона не дуже й треба!
І полетів. Лиш МАЙВО серед віт
Залишив по собі пустун веселий.
ЗАГРАВА в небі спалахнула вмить,
Вже вечоріє, спати ліс лягає…
Лиш сивий БОРОДІЙ чомусь не спить,
Сорочиних новин мабуть чекає.
