Стане до плуга народ-хлібороб,
як море стояло в киреї із чорного мулу
коло билець колиски його:
угородить леміш
іржавого плуга
у ребра землі
по граділь…
розверне одвірки просторів
півночі та півдня
і, в пелену вічності
зорями вдзвонену,
землю світами в руках понесе
за чепіги старі!
і хай правда росте
під залізом твоїм,
як під серцем у неньки дитина!
- Наступний вірш → Тодось Осьмачка – Я вас любив
- Попередній вірш → Тодось Осьмачка – Деспотам (уривки)
(Оцінок ще немає)