Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої ненаджені,
води мої неношені,
риба у них неціджена,
птахи мої незлякані,
діти мої не лічені,
щастя для їх незлежане.
Оце такая в тебе
матінка,
в руці Господній
Україна
Синьонебая!
- Наступний вірш → Тодось Осьмачка – У таборі
- Попередній вірш → Тодось Осьмачка – Утома
(Оцінок ще немає)