У поточку прала: Вірш

У поточку прала,
На вербу складала.
Поможи, мій Пане Боже,
Що собі думала.

Я собі думала
Хлопця молодого,
А мене віддали
За діда старого.

Я діда-частюгу
Годувати мушу.
Поможи ж, мій Пане Боже,
Візьми з діда душу.

Візьми з діда душу
Та й завісь на грушу,
Аби старим знати,
Як молоду брати.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "У поточку прала":
Залишити відповідь

Читати вірш поета У поточку прала: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.