Чудовий вечір. Літо. Жар стихав.
Я при вікні відчиненому сіла,
Хазайські діла нині всі скінчила.
І муж пішов і ждати не казав.
Багату землю сумерк обнімав.
Десь обжинкова пісня ще дзвеніла,
І липа запах медовий ширила –
І дух в тих чарах млів і поринав.
І в серці знов збудились поривання.
Заворушилися важкі питання,
Почулись творчі болі і розкоші…
«А де ви, пані? Шмуль прийшов по гроші!»
Служанка кличе. Мов орел орлиці,
Так убивають думи ті дрібниці.
