Що це? Що так зашуміло,
Зашуміло, забриніло
Півсмерком в густім саді? —
Що це? Що це? — О, вже знаю,
Пробудились, вилітають
З сну гуртом гучним хрущі!
Як лиш май настав чудовий
Хрущики немов у змові
Всі в один збудились день —
І летять, бринять юрбою
Над вербою, калиною,
Понад цвітом груш, вишень.
Безліч… тьма… ні їх спинити!
Об’їдають лист рокити,
Молоді гілки беріз.
Вийду в сад — так по неволі
Дістаю від них по чолі,
А зухвальші б’ють в сам ніс!
Ха! Ха! Ха! Нема тут ради
Зарахую до принади,
Що приносить май лишень —
Жаби, рахкають у хорі,
Чути згуки в темнім борі
Соловейкових пісень…
Тьма крилата повна бучі
Наповнила сад квітучий,
Сад гудінням їх ожив —
А їх все іще більшає,
Налітає, добувавсь
Із зораних піль та нив.
Над запашними кущами,
Над вишневими садами
Тьма хрущів летить… гудить…
Радісне це їх гудіння!
Місяченько ллє проміння,
Землю блиском золотить…
