Жила квітка у садочку
і лиха не знала,
В світлі сонця листя гріла,
Росою вмивала.
Аж раз гусінь препогана
На квітці усіла,
Їла з неї лист за листом —
Пупіночки з’їла.
Із стебельця, мов із серця,
Добрі соки пила,
Поки квіточка головку
Вниз не похилила.
І життя не стало квітці —
Шкода квітки, шкода!
Бач, щоб в тебе не пропали
Щастя і свобода!
Бач, дитя: як черв до квітки
Закрався тихенько,
Так дістатись може злоба
У твоє серденько.
То змарніють твої сили,
Потемніє врода,
І життя пропаде даром…
Шкода квітки, шкода!
