Кинь за мене, моя нене,
свій журливий страх;
через це життя злиденне
знайду простий шлях.
Дух Твій з міццю чарівною
при мені вита,
то в життю й під зла вагою
не зійду з пуття.
Із домового багаття
жар любви я взяв,
люди це для мене браття,
світ красою став.
А коли за наше діло
треба стати в бій,
знайду силу стати сміло
в боротьбі святій.
Чи поборю в ній, чи згину,
лякатись дарма; –
вір лиш, що твою дитину
ворог не спійма.
В час спокою – чи то в бою
що гидке мину,
правди ідеал з собою
візьму в далину.
Серце в грудях насталене,
розвернувся шлях…
Кинь за мене, моя нене,
потаємний страх!
