Голос твій дитино
Як ті срібні звони,
Бо у нім лиш чути
Правди щирі тони.
Бо той голосочок
Облуди не знає,
Ним само серденько
Мовить-промовляє.
Голосочок чистий
А слівце пещене,
Голосом тим наче
Мовить Бог до мене.
В твоїх оченятах
Чистий чар принади,
Бо душа не знає
Злоби, ані зради.
Очі — мов вод тихих
Дзеркало незмінне,
Небо я в них бачу
Прозоре, промінне.
Ясний одсвіт раю
Погляд зберігає —
Бо душа провини
Ні гріху не знає.
Ти маєш так тихі, ясні оченята,
Не знаєш нічого, що це є журба
Ти маєш і маму і тата,
Тому ти щаслива, богата,
Дитино моя.
