На світі сонце, воля, радість, рух,
встають держави й гинуть, а твій дух
кружля при тім, котрому ти віддана,
в тісних границях хатки чи палати.
Твій світ – колиска малого диттяти,
твій рай -домівка твого мужа-пана.
Муж – твій закон; він милує й карає…
За чари розкоші на груди гарні
перлові шнури віша та янтарні,
з очей твоїх душа щоб не ясніла!
Ти сильна – духа сном, красою тіла.
Не думка в тілі тім, лиш серця страсть,
що умові проснутися не дасть.
Над скарбами й рабами – ти княгиня,
і в клітці золотій – сама рабиня!…
- Наступний вірш → Уляна Кравченко – Дрібниці
- Попередній вірш → Уляна Кравченко – Сонце України
(Оцінок ще немає)