Вранці, на Зелені Свята,
Земле, ти така богата,
Сяєш чаром і красою
Непорочною, святою!
Хто ж тебе прибрав так чисто
В квітів одяг, з рос намисто?
Хто ж тебе прибрав богато
На оте Велике Свято?
Знаю, земле, чом в ці свята
В тебе шата так богата.
Чом сіяєш ти красою
Непорочною, святою!
Май прибрав тебе богато
На таке врочисте свято,
Це ж святе Зіслання Духа!
А коли на Свято Духа
Сяєш, земле, від обнови,
В блиск покори і любові
В чеснот блиск променистий,
Приберу й я серце чисте.
Гнуться у росі перловій
Квіти в лузі і діброві…
Де лиш гляну, всюди квіти,
Молоді — зелені віти.
В повні блиску майські чари,
Гамір втих, утихли свари,
Лиш пісень несуться згуки,
І нема, здається, муки,
Сліз і горя світ не має,
Над землею мир витає
Наче б завітав день волі,
До всіх хат зійшов блиск долі
І ніхто більш не сумує —
Люди і весь світ раює…
Світ прибрав днесь вид святині,
Це ж велика тайна нині —
Це Святе Зіслання Духа!
Ой, піду я в луг великий,
Де цвітуть ті рожі дикі,
Ой, піду — там у долині,
Там струмочка хвилі сині.
Там густий шувар буяє,
Золотий лотам пишавсь,
Очерет, метлиці, трави,
Мов килим цей величавий.
В серці радість і вдовкілля!
Принесу цілий сніп зілля,
Незабудьки, яскри, рожу,
Зілля жмут нарву і зложу
Принесу і всім на втіху
Шуваром замаю стріху.
Черемшин пахучі віти
І конвалій білі цвіти,
Що зросли в росистім полі,
В церкві зложу на престолі
Хай в свіч блиску золотому
В жертву віддадуть арому
З димом злучаться кадила…
І душа розверне крила
Серед пахощів, сіяння
Попливуть й мої благання:
Нехай, о Боже, з ранних літ
Молодості моєї
Душа в провід візьме цей світ,
Що б’є із правди вічної Твоєї.
О Вічне Джерело знаття
Здійми з очей полуду, —
Щоб блуд не звів мене з пуття,
0 дай знайти шлях істини і труду!
Дай навіть в час тривог і проб
Життя ціль віднайти – підняти –
І без жадоб у повноті знадоб
Повинність з поспіхом святим сповняти!
