Уляна Кравченко – Над Йорданом: Вірш

В пустині рамах
святий Йордан…
Верхи Юдеї — в райдужних гамах…
Над берегом лунає голос, неначе дзвін.
Це він —
Пророк Йоан —
народ свій до покути зве:
«Збудися, сонний люде!
Збудись, на жертву — труди!
Покайтеся ви, фарисеї —
о, ви! Свідомі ви мети?!
Вам горе буде!
Творіть із народом одно!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
І затривожилась юрба:
«О, хто ти, хто?!»
«Предтеча Того, що гряде…
Нехай принизиться гора…
Нехай заповниться провалля…
Крива ж дорога знов хай буде права!
Тоді Месію вам зішле Єгова!
І прийде Слава!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
І кається юрба… і жде… готова…
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Тоді…
Розпрозорилась понура темінь…
По чорній ночі лице Йордану
ясніти стало,
води холодної мутної струї
в безодню моря йдуть…
З джерел Гермону нові хвилі
пливуть… пливуть…
Щезає тінь…
У золоті… у сяйві неба
ясніє путь,
і золото паде на рінь…
Тоді… в цей день
від барв і пахощів, і від пісень
яснів ввесь світ…
І олеандрів рожевий цвіт
на побережжі вкрив гострий кремінь…
Зашелестіло галуззя лоз…
На кришталевій Йордану тоні
у сніжно-тканім білім хітоні
явивсь народові Христос!
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Могутній гомін в’ється довкола:
«Живим Ти словом і світом Ти!
Огнем на чин — нас охрести!»
. . . . . . . . . . . . . . . . . .
Святий Йордане, о наш Йордане,
живих нам струй з джерел добудь!
Змий наші рани
і очисти нас з усіх провин,
і покріпи нас на дальшу путь…
О водо, водо, із джерела,
Ти освяти нас на жертву чин!
Дай пити нам життя!..