Квітко з зіркою ясною,
Квітко ніжна з синім оком,
А відкіль ти тут узялась
Над водою, над потоком?!
Як огрілася землиця
Від весняного проміння,
Так на крилах теплий легіт
Тут заніс дрібне насіння.
Хто ж тебе поїв і плекав,
Зберігав тебе як треба,
Малював листки і цвіт цей,
Цвіт, що має колір неба.
Дощик і роса поїли,
Вітер колисав легенько, —
Цвіт мій сонце малювало
Плекала земля, мов ненька…
Ще скажи, як звешся, квітко,
Я тебе так полюбила,
До життя яка — скажи ще —
Тут тебе призвала сила?
Незабудкою я звуся
Це затям, дитино мила,
А життя мені дала та,
Що й тобі, могутня сила.
І за тебе, і за себе
Силі цій подяку зложу!
А твій цвіт мені дорожчий
І за ясмін*, і за рожу.
Цвіт мені твій, незабудько,
Все окрасою хай буде —
Хай за щире, добре серце
Не забудуть мене люди.
_________________
* Ясмін – жасмін, рослина
