Радуйся, земле чорна, кріпка.
Тіла і крові причастя приймаєш…
Кров’ю насичене лоно твоє
зродить Титана,
Велетня помсти
за вчасну їх смерть!..
* * *
Сотні синів…
Воїнів лави упали…
Дух не упав…
Дух їх живе!
Полум’я блиск увесь —
віддали могилі…
Сонце здобути хотіли —
волю святу!..
Земле-могило!
В тобі та слава стрілецька не згине…
Чину не згине краса!
Ті, що під Крутами в бою упали,
могилу знайшли;
але колискою стане могила…
зродиться волі Жрець і Герой!
* * *
— Хто це? Хто сміє казати:
Неволя довічна…
Воля жде жертви…
Тільки… за жертву геройського чину —
воля здвигає Прапор!
* * *
Радуйся, земле!
Розкіш свободи —
жертвою чину — осягнеш…
Дні найщасливіші… найближчі…
дні, що ідуть, це наша Весна!
Радісне Розквіту Свято!
Вічності світло — Життя!!!
* * *
Радуйся, земле!
Любов’ю нашою ясна,
туга кріпка!
Кров’ю насичене лоно родюче
Велетня помсти,
Титана нам дасть!
