Уляна Кравченко – Під Святий вечір: Вірш

Вітер віє без упину,
Мете листям по болоню…
Мамо, глянь на цю дитину,
Простягла до нас долоню.
Наче голуб’ятко біле,
А одіте так убого,
Вже мабуть осиротіле
І не має тут нікого.
Я дала б їй всі ті гроші,
Що на стрій новий складаю,
І суконок, і розкоші
Досить вже на Свята маю.
Добре серце в тебе, доню,
Обітри з сліз очка сині
І не плач… Я не бороню
Поміч дати сиротині.
Незабаром світу зоря
Благодать звістити має —
А довкола стільки горя,
Безліч з голоду вмирає.
Та не бачать люди, пташко,
Як горюють безталанні,
Як дістати хліба тяжко,
Як мруть наче квіти ранні.
Даймо місце у багаття,
Даймо хліба і одіти —
Люди всі — це сестри, браття,
Всі одної неньки діти.