Пташину бачила я в гарній клітці,
У позолоченій клітці дорогій,
Красиву пташину бачила я нині
І довго — довго на неї гляділа,
Аж сльозу стерти мусила я з вій.
На волі вроджену пташину бідну
Взяла чиясь рука жорстока в плінь*.
І з нив зелених та із лук квітучих,
Огрітих теплим сонячним промінням
Заперла у понуру клітки тінь.
А пестре пір’ячко дрібної пташки
Веселки сяє красками з-за грат —
Але пташина голову сховала,
У сні її та радість не минає.
І сниться, може, їй краса левад.
Їй, може, сниться в мглах сходяче сонце,
Весняний, повний теплих блесків день —
Цей божий світ – такий веселий, красний,
Квітки рожеві, китяги калин
І сад весь в білім цвіті груш, вишень.
І сниться бранці – рій подруг свободних,
Летять на лан, де яреє зерно —
І чується їй шепіт вод живих та чистих
І хор пташат дзвінкий, як сміх, як радість!
В кущі затишнім сниться їй гніздо.
Про вирій чарівний, далекий… може
В пташини пам’яти став ясний сон,
Бо нагло так крильми затріпотала,
Мовби на божий світ, до сонця забажала,
Я чула трепіт крил — й трівожний стон.
Я чула стон тривожний пташки в клітці,
Не спів це — щось мов зойк, мов писк, проклін —
Дарма з тюрми до лету так зривалась,
Дарма на повнеє життя так рвалась,
Ранила крила лиш — до клітки стін.
Аж сил не стало їй, немов омліла,
У кліточці—тюрмі сумна сидить,
А гурт людей іде — іде і бачить,
Як пташка, замкнена між дроти, гине,
Повільно гине… гурт на це глядить**.
______________________
* в плінь – у полон;
** глядить – дивиться.
