Скажи, дитино, правду щиреньку,
Скажи так щиро, як любиш неньку,
Які про щастя скриваеш мрії,
І чим серденько, душа радіє,
І що для тебе мав принаду,
У неньки слові знайдеш пораду —
Не крий очиць так, ти соромлива,
Скажи що любиш? чим ти щаслива?
Ой, що люблю я? голубко-нене,
Люблю луг сонцем опромінений,
Китиці білі, стрійну калину
І незабудку, фіалку синю,
Шовкову зелень, пахущі цвіти,
Із гір далеких звуки трембіти, –
Прудкі струмочки, небо без хмари…
Люблю я, люблю весняні чари.
Коли співають дрібні пташата,
І вся в промінню земля богата,
Веселки блиском сіяють роси
А срібні коси кладуть покоси,
В гаю озветься зозулька сива,
В полудня жарі пишать нива,
На нивах наших пшеничка спіє,
Тоді,матусю, серце радіє.
