Нині ненці кожне цвітом
доріженьку стелить…
Моя ж Неня у Богойка,
Ой, леле! Ой, леле!
Цить, цить, серце, не тужи так!
Знаю добре, знаю:
Неня сліз моїх не хоче,
ні жалю, одчаю…
Моя Неня у Богойка
у раї витає
та на своє дитинятко
звідти споглядає…
Бачу погляд… чую голос,
словечко пещене,
як голубонька та сиза,
Неня біля мене…
Серцем чую, хоч не вмію
словом передати,
серцем чую голос Нені:
– «Є ще друга мати!..»
Тямлю, тямлю Ви навчали
матір цю любити,
тай для тої України
трудитися… жити…
Збережи святу науку
у кожній хвилині,
і буде та Україна
матір’ю дитини!..
Не жалітиму для неї ні життя, ні труду…
А до Тебе, моя Нене, молитися буду…
Не розділить і могила
Неньки від дитини,
не загине наша слава,
слава України…
- Наступний вірш → Уляна Кравченко – Життя буйне
- Попередній вірш → Уляна Кравченко – Мати
(Оцінок ще немає)