Від Дунаю — моря віє
Вітерець теплом —
І щебече рід крилатий
По кущах гуртом.
Блиск сонейка заливає
Гори і площінь —
Звідусіль спів долітає:
“Тінь — цвірінь, цвірінь”!
Ой, не знаю, мамко любі,
Що значить “цвірінь” —
Що гурт птиць радить, рішає
Так по днях терпінь.
Хоч не знаю, все ж як чую
Веселе “цвірінь”,
То живіше кров заграє,
Уступає лінь.
Мов крильми підносить душу
Міць нових стремлінь —
І бажаю правди світу,
Праці і вражінь.
І бажаю причинитись,
Щоб зла щезла й тінь —
Не було на світі горя,
Болю, ні терпінь.
Щоб для всіх земля всміхалась
Щастям і добром —
Ми свободні заспіваєм
Весело гуртом.
