Вітер завиває, гуляє по полю,
ой, не всі тут маєм однакову долю.
Ой, давно останні квіточки зів’яли,
добре тим, що хліба на зиму придбали.
Білий сніг вкриває долини і гори,
лихо ж тим, де пусто в хаті і коморі.
Ой, там де порожня хата і комора,
турбота ссе серце, плаче чорна змора.
Пощезали стоги, пусті й обороги,
зими перебути нема в бідних змоги.
Об пусту оселю б’є сніг-хуртовина,
проклинає долю голодна людина.
Ой, що проклинає, не дивуйтесь діти,
але чим хто може, бідних споможіте.
