Як сяють зорі на неба склоні,
А я, матусю, при твоїм лоні,
За твоїм словом лину в казочний
Цей світ чудовий, світ непорочний,
Гублюсь в просторі, де сяють зорі,
Перед красою хилюсь в покорі,
Мені так добре, ніщо не треба,
При неньки лоні, під склоном неба…
Коли матусю, часом бідноті,
Принести можу пільгу в турботі,
Коли людині в убогій ноші,
Подати можу хлібця, чи гроші,
Чужій недолі, як Христа ради,
Принести їм їжу, дрібку відради,
Тоді — це неньці сказати мушу –
Правдиве щастя являє в душу.
