— Донцю! Тут питалася матуся
Сонечка щодня:
“Чи ти бачиш, що там робить Нуся,
Донечка моя?”
— Так! Падуть і на її головку
Проміні мої
І цілують те волосся з шовку
Косоньки буйні.
І цілують ясні, тії очи
І будять зі сну,
Чую срібний сміх її діточий,
Пісеньку звінку.
Бачу, наче квітка, процвітає
Те дитя твоє,
Коси буйні чеше, заплітає
В час до школи йде.
Доньцю! Тут питалася матуся,
Пташенять щодня:
“Пташенята! Що там робить Нуся,
Донечка моя?”
— Не журися, кажуть, так матусю,
і збудься жалю,
Бачили ми і сьогодня Нусю,
Бавилась в садку.
Серед квітів ми співали Нусі
Лиш про це одно:
Гнеть час ферій! Тішся:
До матусі
Вернеш на село!
