В кінці греблі шумлять верби: Вірш

Пісня Марусі Чурай

В кінці греблі шумлять верби
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька, —
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька,
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.

Ой не плачте, карі очі, —
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!

Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки…
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "В кінці греблі шумлять верби":
Залишити відповідь

Читати вірш поета В кінці греблі шумлять верби: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.