В кінці греблі шумлять верби: Вірш

Пісня Марусі Чурай

В кiнцi греблi шумлять верби
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька, —
Поïхав за Десну;
Рости, рости, дiвчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дiвчинонька,
Та на порi стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.

Ой не плачте, карi очi, —
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При мiсяцi стоя!

Зелененькi огiрочки,
Жовтенькi цвiточки…
Нема мого миленького,
Плачуть карi очки!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "В кінці греблі шумлять верби":
Залишити відповідь

Читати вірш поета В кінці греблі шумлять верби: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.