В саду осіннім айстри білі
Схилили голови в журбі…
В моєму серці гаснуть сили:
Чужою стала я тобі…
Мені сімнадцятий минало
Весною, як сади цвіли,
Я про кохання ще й не знала,
Ми тихо з сестрами жили…
Як я садила айстри білі,
То ти поміг мені полить…
З тих пір я мрію про кохання,
З тих пір душа моя болить…
Як ти проходив мимо двору,
Я задивилась на твій стан,
Стояла довго під вербою,
Поки вечірній спав туман…
Коли умру я від кохання,
То поховайте серед трав,
А ти, зірвавши айстру білу,
Згадаєш, хто тебе кохав…
