— Чий то, чий то колос?
Дивувались люди.
То звелась пшениченька
Над шляхом польовим
Татові — по пояс,
Братові — по груди,
А мені — ой лишенько! —
Вище голови.
- Наступний вірш → Вадим Скомаровський – Кажеш, моря в нас нема
- Попередній вірш → Вадим Скомаровський – Любий вітре-вітровію
(Оцінок ще немає)