На узгір’ї коло гаю,
Де в снігу пеньки старі,
Я сліди щодня читаю,
Як слова у букварі.
Тут ось ямочок мережка:
Дві, одна і знову дві…
Так і знай: це зайця стежка
Через хащі лісові.
А он там пройшла лисиця
Обережно, крадькома.
Слід її ледь-ледь іскриться,
Бо лисиця-витівниця
Замела його сама.
Спритна мишка-сіроспинка
Від нори шмигнула вбік.
В неї слід — як павутинка,
Непомітний віддалік.
А в кущах лижня глибока,
Поруч лосі йшли гуртом,
І сорока-білобока
Розписалася хвостом.
