Валентина Козак – Чорно-біла доля: Вірш

(Трєнос-реквієм)

Чорно-біла доля, чорно-біла…
Чорнобилем доля побігла.
Бігла навіжена і не спитала:
«А на кого ж мати зосталась?»

Чорнокрила доля, чорнокрила,
Чорнобилем землю накрила.
Накривала землю і не спитала:
«А на кого ж мила зосталась?»

Вертай, вертай, доле, додому,
Та не кажи правди нікому!
Чому наші ліси поруділи?!
Чому наші діти помарніли?!

Чорно-біла доля, чорно-біла…
Чорнобилем доля побігла.
Бігла горопаха і не спитала:
«А на кого ж Україна зосталась?!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Валентина Козак – Чорно-біла доля":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Валентина Козак – Чорно-біла доля: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.