Собака собака
брязчить обірваним ланцюгом
власній тіні своїй навздогін
зникає назавжди
принаймні для мене
зникає
у чорній суцільній
незайманій ліхтарем
темряві чорній суцільній
собака собака
- Наступний вірш → Валерій Богуненко – Із тиші тут
- Попередній вірш → Валерій Богуненко – Вже напевно добридень
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші