Валерій Богуненко – Стою на березі баюри: Вірш

Стою на березі баюри
Дивлюсь як мерехтить
Трапляючи в різку блакить
Прожектора
Невпинно
Мокрий сніг

(вірші-мов латки
до лахміть душі
Невпинно
мокрий сніг вірші)

Мотори
гирчать в далечині
мовчить блакить
прожектора

світлішають простори
змерзають ноги
сніг собі летить.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Валерій Богуненко – Стою на березі баюри":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Валерій Богуненко – Стою на березі баюри: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.