Де біло-жовте тло —
Там сірії хмарини,
Де сіре тло —
Там хмарки золоті.
Язиком огневим
За гору день поринув —
Над нею хмарка ген
В прозорій самоті.
В лимонній тишині
Чуть: ластівки трількочуть.
Ген кози табунцем
Побігли із гори.
Ще ластівки кружлять,
Як тонкі порошинки,
Та свій танок ведуть
Рожеві комарі.
- Наступний вірш → Валер’ян Поліщук – Відбиток
- Попередній вірш → Валер’ян Поліщук – Незрівнянна
(Оцінок ще немає)