Чого душа моя тремтить, вібрує, як лист тополі?
Тільки до сонця, а не до мене, – як лист тополі?
Мене забула – в очах тернових не квітне спомин,
Не б’ється журно до мене серце, як лист тополі.
Ще може прийдуть хвилини меду з гарячим соком
І зазвучать дріжучі нерви, як лист тополі.
Ще може гони не вип’ють серця, (де гасне обрій),
Ще може легіт зітхне у бронхах, як лист тополі.
Тоді проснеться дитям ізранку твоє кохання, –
Зів’ялі руки назустріч кинеш, як лист тополі.
