Новотвори
Я хочу вернути вам, спустошені слова,
нового незайманого вашого брата.
Я увільняю себе от тяготи чітких,
знайомих моїй думці формулой —
Моїх рідних творчих цеглинок —
Слів великої тяжкої енциклопедії.
Я дам свіже, од теплої груді природи одірване слово —
слово моєї коханки — поезії.
Сьогодні воно не пролунає громохким слідом по ваших душах,
А озветься ніжно і тонко
відгомоном перших поцілунків
вашої милої,
моєї милої;
Прозвучить тоном
Нічної зоряної струни,
Яку поки що чує тільки око.
Воно озветься звукальними голосами,
мов у снах ясного дитинства,
коли звуки тільки колишуть ще юне серце,
лоскочуть його незнання прийдешніми пристрастями
і ласкою будять несвідомість його почувань.
Те слово ллється в моїй задумі
через усе моє життя,
навіть тоді, коли я його ще не знав.
Воно млосно губиться, затерте зниклими виразами.
Але я відкриваю його встидливість сьогодні.
Я вибираю мою наречену з сотень тисяч,
Щоб незайману первістку гарячіш цілувати.
Я наділяю іменням того слова
Животворчу частину мене —
Мою поезію,
І тому ім’я їй даю —
Кенояль.
